Сексуальне насильство — один із найтяжчих злочинів повсякдення та воєнного періоду. Постраждалі можуть отримати тяжкі наслідки для фізичного, сексуального, репродуктивного та психологічного здоров’я. Відповідно — потребують якісної медичної допомоги в разі такого випадку.

Та наскільки готові медичні заклади та їхні працівники надавати послуги із сексуального та репродуктивного здоров’я, зокрема, такі спеціалізовані послуги, як клінічне лікування зґвалтування?

БФ «Здоров’я жінки та планування сім’ї» провели оцінку в 4 медичних закладах Київської, Одеської, Полтавської та Кіровоградської областей у серпні 2022 року, аби вивчити поточну ситуацію.

Так, важливими знахідками в результаті дослідження стало те, що всі медичні заклади можуть надати послуги з клінічного лікування зґвалтувань та сексуального насильства. Водночас спеціалізованої тренінгової підготовки їхні медичні фахівці не проходили.

Зокрема, це впливає на стереотипність уявлень у третини опитаних медичних працівників. Наприклад:
31% опитаних погоджуються, що аборт є гріхом.
15% опитаних не погоджуються з твердженням, що постраждалій від сексуального насильства варто надавати послуги з аборту, якщо це необхідно.
23% згодні, що медичний працівник повинен отримати дозвіл чоловіка жінки, перед тим, як вона використає метод планування сім’ї.
31% погоджуються, що коли жінка має невеликий проміжок між вагітностями, це ознака відсутності самоконтролю.

Важливо також відмітити й той факт, що через війну в закладах знизилося фінансування. Зокрема, у наявності є недостатньо виробів медичного призначення та лікарських засобів, антисептиків, у тому числі безкоштовних контрацептивів і препаратів для медикаментозного аборту, експрес-тестів на ВІЛ, сифіліс, вагітність.

Для вирішення цих питань БФ «Здоров’я жінки та планування сім’ї» реалізовує проєкт «Пом’якшення наслідків сексуального та гендерно зумовленого насильства серед постраждалих від конфлікту в Україні» в партнерстві та за підтримки Міжнародної федерації планування сім’ї / IPPF та CARE.

Так, оцінка готовності закладів охорони здоров’я передувала проведенню навчань і матеріально-технічній підтримці. У рамках проєкту щонайменше 240 медичних працівників з 12 медичних закладів у Київській, Полтавській, Кіровоградській і Одеській областях пройдуть навчання з організації та надання медичних і психосоціальних послуг у випадку ґендерно зумовленого насильства. А також у ці заклади передадуть набори для надання першої допомоги постраждалим.

Додатково в рамках оцінки були проведені фокус-групи з жінками віком від 18 років з числа внутрішньо переміщених осіб. Це допомогло визначити бар’єри та чинники для доступу громади до послуг із сексуального та репродуктивного здоров’я.

Так, ключовим бар’єром доступу до медичних послуг у місцях тимчасового проживання є необхідність пошуку нового лікаря, який би відповідав таким вимогам, як професійність, мав доброзичливе ставлення до пацієнтки. У доступі до послуг допологового догляду ключовим бар’єром є обмежений набір медичних послуг у невеликих населених пунктах.

Опитані жінки акцентують увагу на тому, що через зростання напруги та агресії в суспільстві внаслідок війни, жінки зазнають насильства більше, ніж раніше. Вони стверджують, об’єктом насильства може стати будь-яка жінка. Найбільш вразливими є молоді жінки та дівчата-підлітки, мешканки міст на тимчасово окупованих територіях, а також жінки з «м’ягкими» рисами характеру.

Важливо також наголосити на небезпечному переконанні, що респондентки не сприймають медичні заклади як обов’язкові в системі послуг для постраждалих від насильства. Насамперед через те, що візит до лікаря асоціюється лише з тяжкими станами фізичного або сексуального насильства.

Усі ці знахідки будуть враховані для кращого планування діяльності проєкту, покращення надання послуг та полегшення доступу до послуг.